«Герой стомлений. Жах безпощадно висмоктав усю кров…». Це лише декілька слів з бездонного спектру відчуттів ліричного героя, який шукає спокою, аби хоч трохи видихнути та відчути крихку свободу. Якщо у тому режимі вона десь була… Михайло Коцюбинський таки робить паузу, себто intermezzo. Так згодом і називає свою новелу. Ліричний герой їде з міста. Кожний подих, кожний рух природи – лікує виснажену душу. Промінь сонця, колихання дерев, розмаїття трав, шелест пшениці, кування зозулі та троє собак. Тільки природа має силу свободи. Спостереження за нею лікує. Або хоч на деякий час заліковує понівечену душу людини. Відчуває пульс новели літкастерка Діана Толстюк.

Для прослуховування літкасту відкрийте дане посилання з мобільного пристрою