Маруся Щербина - українська письменниця, книжкова блогерка, переможниця і фіналістка багатьох літературних конкурсів. Авторка книг «Небилички від Марічки», «Усі під підозрою!», «Пригоди веселої сімейки. Піратські історії», «Яра». Повість «Яра» увійшла до конкурсного списку конкурсу КрутеЗНО у номінації «Реалістична проза» 14+.

Підлітковий роман Марусі Щербини «Я напишу тобі завтра» - новинка young-adult від Видавництво Старого Лева. Читаючи її, мої емоції щоразу балансували на межі: суму, що розливався хвилями у моїй душі та захвату, який я відчувала всім серцем. Якщо хочете дізнатися чому, неодмінно раджу і вам її прочитати.

Головного героя книги звати Ярослав. Він навчається у 9 класі, захоплюється моделюванням і створенням віртуальних світів. Перед хлопцем постає вибір: вчитися в школі до одинадцятого класу чи вступити до коледжу після дев'ятого? Його цікавить навчання у коледжі, але ж у батьків дещо інше бачення його майбутнього. Наче й не конфлікт з батьками, але й розмови з ними відбуваються насторожено.

Втім зараз травень, попереду випускний, літо, відпочинок і спокій. А ще літній табір у Болгарії, запропонований школою, в якому батьки забронювали для нього місце без його згоди. Попри роздратування й небажання їхати в табір, все ж таки у Ярослава з'явиться можливість протягом десяти днів бути поряд з Іванкою. Дівчиною, за якою він спостерігає лише потайки, жодного разу так і не наважившись з нею заговорити.

Іванка для нього недосяжна, наче сонце. На його думку, він ніколи не отримає її закоханий погляд, адже нікому не потрібен хлопець, що будь-якої миті може задихнутися. Перший і найстрашніший напад астми стався, коли йому виповнилося шість. Вже дев'ять років він живе з астмою, уникаючи незліченного списку речей, які перетворилися на смертельну загрозу для нього. Та можливо, саме цього літа Ярославу вдасться не лише подолати свої страхи, а й наважитися бути собою...

Знаючи ідіостиль Марусі Щербини, я не очікувала на всього лиш легку та цікаву історію. Хоча спочатку вона може такою здатися, оскільки в анотації згадуються канікули, море, літній табір і перша закоханість. Однак це глибока, зворушлива, багатошарова та дуже людяна історія, яка вражає і, водночас, надихає своєю справжністю.

Надзвичайно сподобалася інтенсивність оповіді та емоційне забарвлення тексту з на диво позитивними прикладами прийняття себе та правильними життєвими цінностями. Книга «Я напишу тобі завтра» заслуговує на те, щоб потрапляти в топи найкращої української літератури для підлітків, бо вона із тих книг, які зігрівають та підтримують, а ще показують світло всередині і навколо нас. Особисто для мене вона прекрасна та бездоганна у всьому.

Творчість Марусі Щербини спонукає читати, і це безсумнівно так, але вона ще й допомагає помічати красу у буденних речах. Як часто ми буваємо вдячними за усе те, що маємо? Чи звертаємо увагу на дрібниці, які насправді мають величезне для нас значення? Чому відкладаємо на потім те, що можемо зробити сьогодні, зараз, цієї ж миті? Навіщо нехтуємо спілкуванням з близькими нам людьми у надмірній зосередженості на справах?

Авжеж пошук відповідей на ці запитання необов'язковий, проте він дієво нагадає: важливо цінувати кожну мить життя, не чекаючи ідеальних моментів. Телефонувати. Писати. Говорити. Дякувати. Обіймати. Любити. Не завтра. Сьогодні. І не тому що страшно не встигнути, а тому що це і є - на повні груди жити своє життя.

📃 «Але якби можна було обирати, я обрав би не помирати, а жити».

📃 «Уявляю людей на цих вуличках, у квартирах, кав'ярнях, парках. Як не крути, без метушні між будинками і всередині них, міста здаються порожніми, неправильними. Без кудлатих собак, що їх вигулюють у парках усміхнені господарі, без малих веселих дітей на майданчиках, без літніх бабусь і дідусів, що прогулюються неспішно вуличками, задивляючись в небо. Без життя в ньому місто